Галицинівський вотум

Почалось з одної цікавої події. А от щоб відразу її і побачити:

Втім, ми для тих, хто лінується ходити за посиланнями, зараз покажемо і пост, ну щоб перейти вже до суті справи.

Отже, повідомлення:

І треба сказати, що читати було цікаво, але ж хотілось дещо більшого. Ну почути ж учасників, побачити перспективи. Так в чому проблема, це ж Інтернет - написав і одержав інформацію. Не так сталося...

Ну дійсно, коли вже минув майже тиждень, то терпець урвався. І виринув план:

1. Запросити когось з Відділу у автори цього блогу. Щоб можна було у подальшому більш так вільно, розлого розповідати про роботу чи то місцевих краєзнавців, спортсменів а може й розвиток цифрового середовища. Так, у відділу є власний сайт, але ж то офіційна сторінка з певним стандартним наповненням, а тут можна будувати роботу вже по-іншому, писати не офіційні звіти, а статті чи есеї - то вже як автору більш зручно. От там же на нараді йшлося про розвиток цифрового середовища, може такий крок впишеться в загальну схему?

2. Проголосувати щодо коменту, який не був модераторами (а їх там десять чоловік) до загалу допущений. Це було правильно чи неправильно? Ну не пускати комент у форум. Голосувати будемо по різних групах (1, 2, 3, 4), але не тільки. Тому давайте рухатись далі (не лякайтесь, зараз все буде ясно):

1. ? 2. ? 3. ? 4. ? 5. ? 6. ? 7. ? 8. ? 9. ? 10. ? 11. ? 

12. ? 13. ? 14. ? 15. ? 16. ? 17. ? 18. ? 19. ? 20. ? 21. ? 22. ? 

При повідомленні майже сто лайків. Вісімнадцять червоних сердець і ще чотири "тримаймося". Тобто разом двадцять два. Я цих колег сприймаю не як звичайних лайкарів, а як більш зацікавлених чи залучених до цього питання. Тому для них окреме голосування, персональне. Так, тут в нас двадцять два посилання і коли конкретна людина свою думку скаже, то ? перетвориться на + (правильно модератори вчинили) чи - (не треба було блокувати комент). 

Ну от і буде в нас розмова про розвиток Відділу і його цифрового чи Інтернет-середовища. В перший день маємо 7 переглядів (Арбузинка і Єланець були згадані 3 і 4 голосуванням, але не пустили пост в форум, тому я їх замінив). Відтак до персоналій ще не приступили по-справжньому. Але трьох перших запрошено. 

15.5 маємо тут 19 переглядів і сьогодні запрошуємо наступну групу колег - до одинадцятої за нашим списком. Наступного дня 42 перегляди, але ніхто нічого не каже. Гаразд, сьогодні запрошуємо решту - до двадцять другої позиції включно.

17.5 тут вже 57 переглядів і ніхто нічого не каже. А по форумах? І там без змін. Нема бажання обговорювати тему. Що ж тут робити? Порадитись з друзями. Треба сказати, що я майже всім запрошеним пропонував статус ФБ-друга. Ну щоб мати можливість поговорити приватно за потреби. І одна колега відгукнулась: Галина Спілок. Я написав "майже" тому, що з Оленою Кравець ми маємо цю можливість з 2021 року. Ну як кому цікаво, то приводом було ось що. І от тепер порадимось втрьох, що ж робити. Я варіанти розвитку подій називати не буду, щоб обговорення не було від самого початку якось спрямоване. Спробуємо з чистого листа.

Ну і поки нарада з двома друзями триває, а результату не видно, давайте звернемось ще ось куди: 1, 2. Зазначимо принагідно, що в нас тут зараз 63 перегляди.

19.5 переглядів побільшало - 69, але ніхто з Ліцею не відгукнувся, ну і нарада потребує активізації. Я поширю коло учасників: Тарас Кремінь, Алла Веліховська, Анатолій Чубаченко, Артем Ващиленко.

21.5 тут вже 78 переглядів. Цікаво з нарадою в приваті. Хтось її залишив. Хтось чекає, що буде далі. Але ніхто нічого не каже. Ну, мабуть є певні психологічні проблеми, перепони, бар'єри?

23.5 81 перегляд і нічого більше. І в приватній нараді ніхто нічого не каже, і тут чи в Фейсбуці... То що робити? Треба порівняти, осмислити як прояв невміння писати?

А от вже 28.5 переглядів 94, то люди читають, обмірковують. Може, колись же хтось і наважиться щось сказати.